Період карантину змінив нас усіх. За довгих два з половиною місяці до нас прийшло усвідомлення, що ніхто і ніщо не буде таким, як було раніше.
Дні самоізоляції спонукали до роздумів, переосмислення пріоритетів, змін у шкалі цінностей. Ми нарешті усвідомили, яким тендітним і нетривким є звичний уклад нашого життя. Ми навчилися цінувати маленькі щоденні радощі та можливості, які здавалися нам такими, що апріорі не можуть нікуди зникнути. Ми ще більше почали цінувати свою роботу в її звичній, аудиторній формі і мріяли зайти в заповнені студентами аудиторії не менш палко, ніж відвідати перукарню чи салон краси.
Реалії періоду карантину викликали неоднозначну реакцію: страх, протест, відчай…
Що стосується нас, викладачів, освітян, то, напевно, ніколи раніше нам не доводилося адаптуватися в нових умовах в такі короткі терміни. Навчання з використанням дистанційних технологій викликало цілу гаму почуттів: від насмішки, нерозуміння, обурення, розпачу – до примирення, прийняття і навіть тріумфу від гарно виконаної роботи. І сьогодні маємо право голосно заявити: ми гідно пройшли складний період, витримали випробування цифровими технологіями, не опустили рук, зіткнувшись з такими, здавалося, нездійсненними потребами, як екзамен онлайн чи практика в дистанційному режимі. Терміни, які раніше здавалися нам ознакою «продвинутих айтішників», закордонних вишів, в кращому разі, словами з життя «крутих» столичних бізнесменів, тепер надійно увійшли в наш лексикон. Онлайн-конференції, ZOOM, GOOGLE-MEET, PROMETHEUS, QUASI – такі слова тепер стали звичними і буденними в нашій роботі.
Навряд чи хтось із працівників коледжу згадуватиме цей семестр як період, схожий на позапланову відпустку. Сьогодні нам важко. Втім, досвід та нові навички, набуті в період карантину, обов’язково стануть у пригоді завтра, наблизивши нас до давно назрілого переходу до інноваційних методів навчання та найкращих світових практик.
