|
|
Пройду не раз відомими шляхами, Де страх в повітрі висне до цих пір, І хоч усе вже поросло мохами, Його ніхто забути не зумів. Це Голокост – всього одне лиш слово, Та його сенс – пекучий болі жар, Вбивати всіх!., старого і малого, І мало хто життя порятував. |
15 вересня студенти Бердичівського медичного коледжу відвідали годину реквієм присвячений голокосту, що пройшов у міському музеї єврейства.
Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторились ніде і ніколи!
15 вересня громада міста Бердичева вшановує усіх невинно убієнних євреїв у роки окупації Бердичева періоду Другої світової війни. 1941 рік… з 10 по 15 вересня… найтрагічніші та найчорніші дні у історії міста. Прах 38536 мирних громадян єврейської національності стукають в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голокосту. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця.
Наш обов’язок пам’ятати про Голокост для того, щоб ніхто і ніколи не забув тих мільйонів ні в чому не винних жертв. Пам’ятаючи про Голокост, ми з надією й вірою дивимось у майбутнє. Ми пам’ятаємо про Голокост, аби зрозуміти, що нема геноциду проти когось, геноцид – завжди проти всіх.
Нехай навічно збережеться пам’ять про страждання і катування мільйонів вбитих дітей, жінок, старих. Хай світла пам’ять замучених буде грізною пересторогою добра.
