17 березня, я спробувала себе у ролі спікера, на Всеукраїнському семінарі, який проводив науково – методичний центр вищої та фахової передвищої освіти. Тема семінару: « Ресурси стійкості: ефективні інструменти профілактики професійної деформації та вигоряння».Я, як викладач психології, соціології та практичний психолог навчального закладу, ділилась досвідом роботи Бердичівського медичного фахового коледжу, інноваційними техніками та методиками впливу на учасників освітнього процесу в умовах війни.У ході свого виступу ознайомила учасників семінару: З психічними станами та їх структурою; основними джерелами психосоматичних захворювань; методикою « Айсберг» для діагностики емоційного стану дитини; з методикою BASIC Ph, що дає можливість розпізнати домінуючий ресурсний канал особистості; балансною моделлю «Кристал Позешкіана» для виявлення тієї сфери діяльності у якій людина відчуває напругу. Ми визначали зону комфорту де нам зручно та безпечно.Не скажу, що не було хвилювань, але ріст і професійний розвиток – це щось нове і починається тоді, коли стає трохи лячно та незвично. Але, успіх часто живе за межами звичного… Там, де ми робимо кроки вперед – з’являється нова сила, нові можливості, народжується новий досвід. Адже у кожної людини є два дні на рік, коли вона нічого не зможе зробити. Один називається « вчора», а інший – « завтра». Тому сьогодні був найкращий день, щоб любити, вірити і діяти, набуваючи нового досвіду. І особливо для того, щоб жити, жити – всупереч обставинам.
